oer friend wants /content/blogsection/0/9/10/50/

1.
Я сіль землі,
Я восьме чудо світу,
Прийдешнього Месії перший крик,
Я квітня грім,
Що передує літу,
Я істини роздвоєний язик.

Pulchrum et perfectum idem est

1. Політика всюдисуща. Вона в генах людини. Така природа “істоти політичної”.

2. Мистецтво не може не бути політичним. Інакше це було б мистецтвом марсіан.

3. Неполітичне мистецтво оплачене політиками. Їм вигідне наповнення Прекрасного дегенеративним змістом і формою: асиметрією і дисгармонією, абсолютним суб’єктивізмом у творчості, естетизацією аморальності тощо, — бо й самі вони підтримують політичний порядок Зла. Неполітичне мистецтво власне не є мистецтвом, а є забороною мистецтва.

“Патос соціальності не в тому, щоб визбутися індивідуальної підметовості і зректися особистого творчого почину, але в симфонічній гармонії найбільшого числа творчих воль, що почувають взаємну наставленість у напрямі провідної ідеї”.

Власне ЦДПР не є історичним ресурсом, однак завжди сприятиме всім молодим дослідникам, що стоять на позиції націонал-консерватизму, як мінімум публікацією їхніх доробків.

Особистий висновок з даної статті з огляду на її зміт та ситуацію щодо небажання авторасистської політеліти визнати УПА "борцями за Незалежність України" (а не зрівняти з кимось) полягає в такому: 1. Місія УПА зокрема, як і національно-визвольного руху українців даного періоду, була всесвітньо-історичною, адже наповнила цінність національної свободи конкретним змістом та залишила у спадок всім у світі настанову на принципову боротьбу з усіма сучасними практиками ПРокруста, що посягає на ідентичність спільноти. 2. Попередній висновок мотивує продовжувати працювати у напрямі підриву нинішньої культурсистеми. М.К.

  Виходячи з очевидності потреби змін в суспільстві, де нинішній політичний клас за суттю вузько корпоративний, а народ в силу особливої політичної культури “змін на краще не буде” та дезорієнтованості став на шлях побутовості та “втечі від політики”, варто не апелювати до влади, а працювати над альтернативними концепціями розвитку України, творити “потенціальну політичну систему”. М.К.

Завданням цієї статті є спроба розкрити, як конкретні історичні вибори впливають на подальший розвиток суспільства в цілому, як конкретні прорахунки та помилки визначають умови існування майбутнього покоління, наскільки пов’язаним є минуле, сьогодні та завтра.