|
 Україна потребує геополітичного прориву. Надзусилля, яких треба прикласти сьогодні – наукових, політичних, економічних, інформаційних, технічних, організаційних, - можуть окупитися завтра. “Одна, єдина, неподільна від Карпат аж до Кавказу самостійна, вільна, демократична Україна” можлива тільки за умови творення світу за власною подобою. Йти чужою стежкою – значить не знати куди йти взагалі. Той, хто нині на задвірках Європи невизначений, скоро подасть приклад самоорганізації. Власний геополітичний проект України - крок уперед всієї Слов’янської цивілізації. М.К.
Геополітика належить до тих наук, які не мають чіткого інструментарію, аксіом і правил. Геополітика – це алхімія політичної науки. Через це саме вона найбільше піддається маніпуляціям і грою розумними словами та псевдонауковими висновками. Тим не менш, вплив геополітики не слід недооцінювати. Її роль у формуванні зовнішньої політики певної держави – доконаний факт.
Цікаво було би дізнатися про геополітичну концепцію Буркіна-Фасо та Того. Але, дякуючи історії, ми можемо задумуватися про українські інтереси (без іронії) у Африці, а не африкаці про свої інтереси в Україні. Маються на увазі геополітичні інтереси, а не імміграційні.
Аналізуючи стан України в цій грі, слід зазначити, що геополітичний вплив України є меншим за її територію. Це – ознака держави-геополітичного аутсайдера. Геополітичний гегемон – це актор, який має геополітичний вплив на певному континенті. Із нічого стати гегемоном. Завдання поставлене та усвідомлене.
Трохи історії. В українській політичній думці геополітичні плани щодо України мали передусім два таких діячі, як Юрій Липа та Дмитро Донцов. Юрій Липа присвятив своє життя розробці „чорноморської доктрини” – вісі Південь – Північ між Україною та державами чорноморського басейну. У Донцова – це відомий чотирикутник Кавказ- Прибалтика – Балкани – Україна.
У сучасній Україні альтернативою СНД і Заходу була ідея Інтернаціоналу ображених, яку сповідувала тоді ще шанована УНА-УНСО. Ідея була перифразом на тему „третіх країн”, яку свого часу розіграв Броз Тіто. За нею, Україна мала стати лідером державних утворень, які були виключені зі світового процесу – Чечня, Придністров‘я, Югославія, Курдистан, Іран, тощо. Як бачимо, у чистому вигляді ці ідеї є непридатними до сучасних обставин.
Спробуємо, проаналізувати. Випадає важлива ланка – Прибалтика. Країни, що мають вихід до моря та розвинуту інфраструктуру. Наразі вони ідуть до Європейського союзу. Простіше із Кавказом – демарші Росії (заборона на ввіз вин для Грузії, військові операції у Абхазії та Чечні) сприяють дружнім стосункам України та Грузії. Балкани наразі є хаосом. Хаос – не є погано. З нічого твориться Космос. Так, балканські країни страждають на рецидив міжусобиць, але чому Україна не вкладає коштів у розбудову тих країн?
Окремо слід виділити проект ГУАМ, який територіально утворює геополітичну підкову навколо Росії. Це є перспективний задум, який, на мою думку, може перерости у один із полюсів – каталізаторів геополітичних процесів. Не варто ховати того, що ГУАМ виник як альтернатива СНД, де фактично головувала Росія.
Наразі маємо такі полюси сили: США, Японія, Китай, Росія. ЄС відстає...
Мультиполярний світ дає змогу для компромісу – те, чого не вистачало Сталіну по Другій світовій (до речі, Берія та де Голль виступали за європейську альтернативу як СРСР, так і США). Збільшити кількість полюсів і очолити один із них першочергове завдання українських геополітиків.
Слов’янська конфедерація - дуже реальний напрям діяльності. Інтеграція слов’ян потрібна нам як спраглому вода: Росія має вдосталь сил для встановлення своєї гегемонії в Центрально-Східній Європі, а Західна Європа нічого не може запропонувати окрім авторасистської наддержави, в якій моральна деградація вже не окуповується мільярдними дотаціями. Конфедерація слов’ян в сенсі тісного політичного союзу дозволить протистояти вище названим викликам. Культурно вона зорієнтує кожного її прихильника на заперечення останньої універсалістської тоталітарної утопії – лібералізму – та конституціоналізації традиційного світогляду. Студенту не потрібно буде їхати до звироднілого США аби заразитися бацилою політ коректності, престижно буде вивчати традицію братнього народу.
Югославія була невдалим прикладом такого союзу. Цьому сприяло фінансування західними демократами містечкового патріотизму, який мав на меті нехтувати національними правами братніх народів. Після війни Балкани є чудовим місцем для вкладання інвестицій і налагодження зовнішньополітичних відносин.
Маючи власну політику, слід вивести з-під зони впливу Москви Білорусь. Чітка лукашенківська Білорусь є кращим союзником за демократичну країну, яка кишітиме грантоїдними організаціями (що є явищем мережної війни).
Якщо ця ідея буде впроваджуватися, не виключено, що співпрацю запропонують західні слов’янські країни, передусім Польща. Слід подумати про економічний устрій конфедерації (щось на кшталт "слов’янський соціалізм") та заходи в екологічній сфері.
Таке утворення дасть змогу слов’янським країнам стверджувати свій лад і валюту та стане трампліном для України та інших держав-членів конфедерації.
До кроків України, слід додати такі пункти, як:
1.Електроенергія;
2. Шляхи сполучення;
3. Тип поселення.
1. Ні для кого не є секретом те, що основою будь-якої незалежності є здатність держави забезпечувати себе енергією. Чи власною, а чи імпортованою (бажано з якомога більшої кількості джерел). У ситуації, яка склалася, державу може врятувати ірраціональний і авангардний крок. Це – перехід на біопаливо. Переконливими прикладами є Бразилія, де виробляється спирт із цукрової тростини та Німеччина, де моторне паливо виробляється із рапсової олії. Ще перспективнішим виглядає виробництво енергії із цукрового сорго, яке є джерелом біоетанолу (скандинавські країни).
У світовій практиці застосовується також такий вид „зеленого палива”, як відходи від деревообробної галузі. Такі відходи поділяються на некомерційні та комерційні. До некомерційних належать верхівки дерев, гілки, зелена маса, пеньки, гнила деревина. На межі комерційних і некомерційних знаходяться тонкоміри (діаметр стовбура менший за 8 см) та викривлені стовбури. Дослідження обробки некомерційних відходів провели Швеція, Фінляндія та деякі інші країни. На основі дослідів вони прийняли національні програми з впровадження біопалива.
До комерційних належать: тирса, стружка, шматки дошок, кора. У Європі також розвиваються методи фотоенергії та вітряної енергії.
2. Шляхи сполучення виконують важливу роль у економіці країни та її культурному розвитку.
Довжина мережі автомобільних доріг загального користування в Україні за станом на 1 січня 2003 року становила майже 170 тисяч кілометрів (96,7% з них - із твердим покриттям), у тому числі доріг державного значення - 14 тисяч кілометрів.
Показник щільності автодоріг в Україні становить 0,28 кілометра на 1 квадратний кілометр площі. Для порівняння, у Німеччині цей показник становить 2 кілометри, у Франції - 1,46, у Польщі - 1,15 кілометра на 1 квадратний кілометр площі.
Якщо поглянути на карту доріг України, ми бачимо, що міжнародні транспортні лінії, хоч і в поганому стані, але є. Зв‘язок місто – село – майже відсутній. А це – додаткові витрати на паливо та ремонт. Це незручності із прокладенням телефонних ліній та інтернету. Це неможливість постачати село товарами та швидко вивозити продукцію. Це – відсутність показів стрічок. Як наслідок – апатія, алкоголізм і відсутність перспективи.
Український підйом неможливий без встановлення якісних доріг, які би з‘єднували населені пункти за якнайкоротший час.
3. Сучасні міста перебувають у затяжній кризі, шляхів виходу з якої не запропоновано. У 1987 році відбулася Всесвітня конференція метрополісів. Там відзначено, що найбільші міста зіштовхуються зі значними труднощами у своєму функціонуванні. У 1993 році в Чикаго на Конгресі архітекторів було прийнято декларацію, яка проголошувала потребу забезпечення стійкості природного середовища.
Противагою мегаполісам мають стати екопоселення – містечка з малоповерховими будиночками. Вони матимуть автономні генератори для електроенергії та власні присадибні ділянки – „садок вишневий коло хати”. Здорове суспільство неможливе без повернення до природи. Будівельні матеріали з природньої сировини – не вигадка. Уже зараз виробляють екологічно чисту черепицю з глини та очерету.
У комплексі із розвитком шляхів сполучення та розвитком інтернет-технологій такі поселення стануть джерелом відродження української громади. У геополітичному контексті така держава є менш вразливою для суперника через її мережну сутність. Велика кількість автономних тепло-, водо- та енергосистем є незручною мішенню.
Ілюструючи такі містечка, можна додати штрих із проекту соціополісу, який колись пропагувався часописом „Перехід – 4”. Це – місцеві озброєні дружини, які відповідають перед громадським комітетом. У разі технічно-силової війни члени таких загонів становитимуть ядро ініціативних бійців на кшталт спецназу.
А нині йде війна. Можливо, у латентних формах. Десь – у явних. Там, де пересікаються інтереси – робиться історія. За Ліддел-Гартом, метою війни є досягнення миру кращого за довоєнний, хоча би з вашої точки зору. Отже, як казав класик, бунт має рацію. За визначенням Пєрєслєгіна, війна – це спосіб вирішення конфлікту, де виживання суперника не є необхідною умовою. І в України тут декілька шляхів – стати сателітом одного із полюсів, стати нейтральною країною, або виступити у ролі ядра.
Слово за нами.
Пересвіт,
для ЦДПР Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся. Powered by AkoComment 2.0! |
