|
 “Патос соціальності не в тому, щоб визбутися індивідуальної підметовості і зректися особистого творчого почину, але в симфонічній гармонії найбільшого числа творчих воль, що почувають взаємну наставленість у напрямі провідної ідеї”.
Творчість Ю. Вассияна сьогодні мало досліджена. Відомий дослідник З. Книш зазначав, що ця “чільна постать у формуванні чинного українського організованого націоналізму ще чекає свого відкриття”. Його праці маловідомі читачеві навіть за назвою, не кажучи вже про зміст. Їх актуалізація на часі не тільки з огляду на “новизну”, а й теоретичну цінність для сучасників. Роботи “Одиниця й суспільність”, “Індивідуальність – індивідуум”, написані автором в Седльцах 1934 р., присвячені розумінню суті взаємоналежності одне одному індивіда та спільноти (“одиниці - суспільності” у автора). Важливість розробки ідеологічної позиції стосовно понять, на яких зокрема будувалися опозиційні політичні ідеології – комунізм та лібералізм, – полягала в наданні їм трактування згідно засад націоналізму. Навіть попри те, що згадані праці сам Ю. Вассиян оцінював як “імпровізований жмуток думок”, ідеї, висловлені в них, дають можливу відповідь на основну проблему Сучасності – лібералізм. Більше того, вони відповідають сучасному науковому розумінню соціальної природи індивіда, вираженої концепціями соціалізації, політичної культури, соціальних ролей тощо, яка відійшла від класичної практики накладати на дійсність суспільства потрактовані за одним критерієм поняття. Позиція Вассияна гнучка, бо вказує на динаміку соціалізації індивіда в спільноті, органічна, бо конкретно-історичні індивід та спільнота постають в духовному розвиткові. Відтак є три причини дослідження творчості Вассияна: він — маловідомий, антиліберально актуальний та займає альтернативну позицію щодо марксистського та ліберального підходів у соціальній філософії.
Метод
У дослідженні будь-якого соціального явища обирається метод. Як лібералізм, так і соціалізм, ґрунтуючись на раціоналістичній настанові європейської філософії та намагаючись відшукати вихідну засаду при аналізі суспільства, вважає Ю. Вассиян, виходять врешті-решт на один і той самий метод, а саме – кількісно-механістичний. За допомогою останнього обидві провідні ідеологічні течії виводять свої “точки опори”, відповідно – індивіда та масу, надаючи перевагу одному за рахунок іншого. Напротивагу Ю. Вассиян застосовує психологічний метод, за яким людина береться як “моральна істота”, що знаходить себе у світі через творчу діяльність згідно реалізованого нею свого духовного потенціалу. Або інакше: методу кількості лібералізму та марксизму автор протиставляє метод якості.
І. Індивід
Індивід є першопочаток теоретичних побудов лібералізму. Основою його погляду є “механічний поділ пластичних величин: одиниця як фізіопсихічна окресленість на одному боці; сума атомів-одиниць – на другому.” Фізична присутність індивіда не може піддатися сумніву; він – реально існуючий – розуміється атомістично, як самодостатня і суверенна одиниця. Таке трактування індивіда легко трансформувалося у визнання ліберальною антропологією за ним і моральності, що виражається такою формулою: фізична рівність є підставою моральної рівності, – яка була змістом універсалії свободи. “Одиниці – це моральні атоми”, які визнаються такими в силу лише своєї наявності (“Я – є”). З цього положення випливало і розуміння джерела моралі, яке знаходилося не в трансцендентному авторитеті, а в самій людині (сам собі законодавець).
“Цілком механістично, на основі звичайної логічної протилежності”, – зазначає Ю. Вассиян, – соціалізм відвернув індивідуалістичну рису лібералізму, “знівелювавши її природну структуру”, подав вже як одну єдність – масу, що власне мала б утворитися внаслідок подолання капіталізму. Об’єктивним спільним знаменником для всіх людей соціалізм знаходив на “найнижчому ступені людської природи, власне в ділянці вегетативно-біологічних потреб – “в засобах до життя” – у “цьому найменш антропоморфному в людині”. Соціалізм виходив з універсалії рівності, потребу втілення якої бачили в однорідній “психологічно та біологічно вирівняній” масі-колективі, відтак зневажив наявні природні різниці між людьми.
Позитив лібералізму Ю. Вассиян вбачав у наголошенні сильного “аристократичного первня”, який можна розуміти як наголос на потребі особистої реалізації, наслідком яких є особисті здобутки та відчуття задоволеності від життя. Проявом “здорової орієнтації” соціалізму був “інстинктивний поворот” до цілісності. Загально негатив лібералізму та соціалізму полягає у формалістично-механічному підході до розуміння соціального та помилковому піднесенні значення своїх вихідних засад. Через що категорії “індивід” та “маса” набули відірваного від дійсності та один від одного змісту та втратили практичну цінність, зберігши тільки теоретичну цінність понять чистого типу.
Ю. Вассиян відкидає спробу розглядати людину універсалістськи, лише з факту фізичного існування, відірвано від суспільства та моральної природи, займаючи номіналістичну позицію – “категорія людина – ідея, але не дійсність”, а також — “Спільнота й одиниця одночасно як дві дійсності не існують”. Індивіда взагалі в соціальному розумінні немає, є тільки біологічно. Тобто в тому ж розумінні недостатньо бути (я - є). Відповідь на питання “чи є?” є підставою, умовою можливості прояву індивіда себе-поза-себе. Факт буття “стоїть поза чи пак перед зачином властивого духовного життя, як маю створити себе, т. є. перейти з одного стану в другий, з природи до історії, з життя до духа...” Логічно продовжуючи хибну думку, що підставою прояву є цей факт, Вассиян доходить висновку, що він позбавляється будь-якої, більше ніж для його суб’єкту, цінності, оскільки для інших подібних суб’єктів так само цінним є тільки вони самі. “Рефлексивна, конструктивна й дискурсивна діяльність не мала б місця, бо безпосередня стихія ставання захоплювала б цілком духову активність”. Тому всяка взаємодія також не має цінності, окрім для взаємодіючих. Як наслідок суспільство існує тільки як сукупність атомізованих індивідів, але не як культурна – зв’язана сукупність всіх вироблених матеріальних та духовних речей – спільність.
Наступним питанням, якого не ставлять – і цим грішать – ідеології з методом кількості, є питання “як є?”, або якої якості є певний прояв себе-у-світ індивіда. Вассиян ставить його і вважає основним при вибудові соціальної філософії. Розглядаючи індивіда, він наголошує на підставі етосу його діяльності (не існування!): “...не можна не бачити в діяльній, творчій його функції істоти його моральної свідомості”. Весь його зовнішній прояв є об’єктивацією внутрішнього духовного місцеперебування. Індивід “живе в цілості теперішністю, одним станом, поза який не може ніяк видістатися і працює постійно над власною тожсамістю”, – і далі, – “Засадою духовного життя є ріст із себе в щось друге”, – а також, – “...дух, що потверджує себе, однак не через тожсаму самобудову (тіло – М.К.), але через творчу виявність, через експансію до цілі”. Індивід не є сталим феноменом. Він протягом часу морально динамічний. Протягом життя його моральний розвиток (і як зростання, і як падіння) постійно продовжується, так ніколи і не завершившись, причина чому смерть. Настановою у цьому розвиткові є засада самовдосконалення, що можливе головно завдяки вольовому напруженню.
Моральна цінність індивіда прямопропорційна за рівнем змінної “якість” цінності результатів творчості: чим більш моральна людина, тим більша цінність її твору. Дане положення змістовно основоположне для Ю. Вассияна. Він не відкидає також і факту присутності егоїстичного в людині поряд з моральним. Однак етичне розуміє як вище за егоїстичне. Останнє є в індивіда від природи. Але етичне є джерелом культури, бо воно “свідоме, вимагає вольового напруження, зусиль, самовдосконалення”, “прямує зламати опір безвладності в людині”.
Поняття “творчість” він розуміє як будь-який прояв взагалі, що “має на меті зберегти її буття”, тобто наповнити змістом життя, бо збереження його без останнього зводиться знову до фізичного “є”. “Кожна творчість є свого роду помноження себе”. Результат творчості є матеріалізацією індивіда: “...із факту мультиплікації своєї істоти зачинається ... перенесення особовості поза себе в світ”. Тому вона виступає не просто засобом зв’язку індивіда зі світом, а прив’язує його до нього. Індивід показує іншим, які оцінюють, створене ним, чекає на їхню думку – схвалення/несхвалення, – тим самим отримуючи поштовх до зміни поведінки, зокрема вдосконалення. Не атомізоване “Я”, а система “Я – ТИ – Я” є основою суспільства, коли “Я” після контакту із “ТИ” змінюється. Спільне утворюється як історичний процес взаємодії, коли відбувається фільтрація необхідного для співжиття. Так з’являється дійсний, конкретно-історичний і конкретно-моральний індивід. Так власне з’являється сім’я та суспільство.
ІІ. Сім’я
Сім’я є наступною ланкою у сходженні до суспільства, яка властиво поряд із творчою одиницею є його основою. Вона утворюється “хаотично”, згідно обопільно вільного “тяжіння один до одного двох статей”. Для Вассияна сім’я є “біовузол, в якому людина живиться”, “цілий людський ряд в малому”, в якому основною метою є “збереження роду”, а “вся увага приділяється потомкові” та немає “жодного натяку на демократію, тільки ієрархію і поділ праці”, та який має “інтимний характер”. Остання також показує, що творча одиниця проявляє себе також поза сім’єю, оскільки царина прояву знаходиться поза нею – в спільноті.
ІІІ. Єдність індивіда та суспільства
Лібералізм бачить суспільство як сукупність егоцентричних атомарних індивідів. Суспільство є в першу чергу “великим числом атомів”. Питання про моральну якість цих атомів-індивідів для нього не актуальне. “Більше число одиниць при зустрічі не становлять суспільності ”. У них немає спільного інтересу, що єднає спеціалізованих індивідів в одне організовану суспільство, що його Вассиян називає “технічно-організаційним”, засадою організації якого є не історично витворені поколіннями індивідів духовні орієнтири, а відірвані від дійсності принципи. Таким також є і суспільство соціалізму. Під суспільством він розуміє всіх, знову таки, кількісно. Виділяючи одинцю із суспільства, обидві ідеології полишають його змістовності, залишаючи їй тільки найменш людське – фізичне існування та засоби до життя. “... одиниця не є ні відірваним буттям без органічної переємності; з механічним тільки діланням і приніманням на і від оточення, ні виразовим тільки, похідним, другісним організмом, посудиною суспільного змусту”, — та, — “Не число-величина... є устроєвою засадою духового світу, але якість-вартість”, — закінчує критику Ю. Вассиян. Більш детально він не приділяє уваги критиці даних ідеологій, а переходить до викладу свого бачення проблеми.
Технічно-організаційному Ю. Вассиян протиставляє суспільство психологічно-оганізаційне, де взаємини “дані великим масам людей апріорно як форма душі, витворені спільно історичною долею”. Основним у ньому, повторюся, є творчий індивід та сім’я. Тріада соціального така: індивід – сім’я – суспільство.
Категорії “індивід” та “суспільство” Ю. Вассиян розглядає тільки у взаємозв’язку і ніяк інакше. Дійсний індивід і суспільство належать один одному. “Одиниця врощена в суспільність як у свій природний ґрунт і навпаки, суспільність зроджує з себе одиницю як вислів своїх життєвих сил. Взаємини між ними мають характер внутрішнього споріднення, тому душевні сфери обох частинно більше або менше покриваються. Одиниця не може не бути висловом суспільності, суспільність не може не проявлятися в одинці”.
Індивід вписаний у суспільство, він – носій колективної свідомості. “Одиниця входить у цей музей пам’яток і саме тому, що вона зростає в постійному їх оточенні, вони повільно й незамітно втискаються в її свідомість, як моменти її духовного життя”. Колективна спільнота завжди має історичний спадок – кожен сьогоднішній індивід користується благами, напрацьованими попередніми поколіннями: “Кожна чергова генерація одиниць застає багатшу пам’ять суспільності; що старша суспільність, то вона більше завойовує одиницю в силу своєї збагаченої пам’яті”. Через це власне ідею суспільства Ю. Вассиян вважає “дійсністю першого ряду”: “Патос соціальності не в тому, щоб визбутися індивідуальної підметовості і зректися особистого творчого почину, але в симфонічній гармонії найбільшого числа творчих воль, що почувають взаємну наставленість у напрямі провідної ідеї”.
Однак суспільству повністю індивід не належить, бо має власний життєвий досвід: “Одиниця здобуває, підбиває суспільність в силу того, що індивідуальне досягнення має достатню істоту універсальності, щоб вистарчити для більшого числа воль, як їх потреба”. Така обставина уможливлює нові зміни в суспільстві в контексті його ж духовних основ. Належачи до певного суспільства як єдності суб’єкт-об’єктних відношень, індивід, як творчий суб’єкт, що прагне висловити себе на зовні, шукає “найкориснішу для себе ситуацію, щоб максимально проявитися”. Оскільки зразки досягнень у царині, де хоче проявитися індивід, високі для нього, а також існує опір середовища даному індивіду зі сторони інших йому подібних, то такі умови вимагаються від нього вольового напруження, устремління піднятися до їх рівня, до рівня суспільства. Так останнє “розвивається, коли одиниця прагне розвинути себе до провідної ролі” в ньому.
Отже, як бачимо Ю. Вассиян, критикуючи модні у його час ідеології, накреслив органічне розуміння індивіда та суспільства. Його позиція зводилася до визнання їхньої взаємоналежності та взаємодоповнюваності: індивід повинен розглядатися в контексті культури суспільства. Така позиція повністю протиставляється сьогоднішнім позиції Заходу, який прагне накинути світові вигідну йому аксіологічну систему лібералізму, та їхнім “оплачуваним працівникам” в Україні – політикам, журналістам, викладачам університетів тощо, - що бездумно впровадили і продовжують впроваджувати штучні реформи із неприйнятними для українців цінностями в основі. |
Висновки: коротко
Написав(ла) Kviten на 2006-09-20 17:30:27
Не поставив їх до основного тексту.
1.Ю. Вассиян використовує психологічний метод при дослідженні даної проблеми. Індивіди є носіями психологічно-соціальних потреб.
2.Категорії “індивід” та “суспільство” є теоретичні, в дійсності треба враховувати їхню конкретно-історичність існування.
3.Позицію Ю. Вассияна щодо взаємовідношення індивіда та суспільства відносно двох ідеологічних крайностей – лібералізму та соціалізму – можна назвати органічною, яка бере від обох як найкраще – ідеї чеснотливості індивіда та соціальності, так і відкидає помилки – перебільшення в своїх теоріях ролі індивіда чи суспільства за рахунок іншого, та проголошує їхню нерозривність в дійсності: індивід вписаний в суспільство, висловлює його у своїй діяльності, а суспільство висловлюється в індивіді.
4.Існування індивіда є тільки умова можливості для діяльності, але не для самої діяльності, бо остання повинна співвідноситися в її оцінці із його моральним рівнем.
5.Ланки сходження до суспільного: моральний індивід-сім’я-суспільство .
6.Індивід розуміється як моральна істота, тобто така, що в своєму розвиткові може вдосконалюватися. Більш досконала людина морально має відповідно більшу цінність для суспільства. Очевидно.
7.Індивід прагне висловитися на зовні. Індивід творчий, індивід творить і в ній він знаходить власне призначення. Цінність створеного відповідає його моральному рівню. Зразки творчості інших індивідів спонукають даного індивіда вдосконалюватися, оскільки він прагне піднятися до провідної ролі в суспільстві в силу власного зацікавлення в успіхові.
8.Сім’я – сакральний добровільний союз двох представників протилежних статей з метою інтимного спілкування та продовження роду.
9.Кожне покоління індивідів збільшує пам’ять історичну суспільства. Кожне нове покоління виростає з такої колективної пам’яті і видає на-гора у нових актуальних формах результати своєї творчості.
10.В процесі історичного співжиття покоління випрацьовують провідну організаційну ідею.
11.Психологічно-організаційне суспільство Ю. Вассияна, яке протиставляється технічно-організаціному лібералізму та соціалізму, основи своєї організації знаходить в традиції суспільства та новаторстві окремих творчих індивідів.
12.Розвиток суспільства відбувається в силу притаманній індивіду діяльності творчого характеру.
13.Окремі волі індивідів повинні спрямовуватися в напрямі здійснення спільної мети. |
Тільки зареєстровані користувачі можуть залишити коментарі.
Будь ласка, реєструйтеся. Powered by AkoComment 2.0! |
